Як обрати стабілізатор напруги для дому: експертний гід

З чого почати: визначаємо зону захисту

Варіанти:

• Точковий захист одного приладу (газовий котел, холодильник, пральна машина, насос) — компактні моделі 1,5–3 кВт.
• Групова лінія (кухня, пральня, «розумний дім») — зазвичай 5–7 кВт.
• Увесь дім/квартира — як правило 10–20 кВт із запасом на майбутнє.

Коли стабілізатор точно потрібен:

• світло помітно мигає, гасне при запуску потужного приладу;
• котел періодично видає помилку по живленню;
• холодильник/насос стали гучнішими, гріються, частіше спрацьовує захист;
• лампи та блоки живлення часто перегорають.

Потужність: як рахувати без помилок

У характеристиках зустрічаються кВт (активна потужність) і кВА (повна потужність). Зв’язок спрощено: S (кВА) = P (кВт) / cosφ. Для більшості побутових навантажень cosφ ≈ 0,8.

Алгоритм:

• Складіть потужності приладів, які реально працюватимуть одночасно.
• Врахуйте пускові струми двигунів/компресорів (короткочасно ×2–3 і більше).
• Додайте запас 30–40% — стабілізатор не має працювати «впритул».

Приклад A (пральна машина): номінал 1,75 кВт, короткий пік до 2,5 кВА → беремо стабілізатор не менше 3 кВт (≈3 кВА). Якщо плануєте паралельно підключати ще навантаження (чайник, освітлення) — розумніше 5 кВт.

Приклад B (кухонна лінія): холодильник 0,4 кВт (пуск до ×3), мікрохвильова 1 кВт, посудомийка 1,8 кВт → сумарно ~3,2 кВт + пуски → 5 кВт у реальному сценарії.

Типи стабілізаторів: що обрати під задачу

Релейні

• Як працюють: перемикають обмотки трансформатора реле.
• Плюси: доступна ціна, простота.
• Мінуси: клацання при перемиканні, середня точність і швидкість.
• Куди ставити: дача, нетребувальні навантаження, точковий захист бюджетного рівня.

Електромеханічні (серво)

• Як працюють: мотор-редуктор переміщує контактор по обмотці (плавне регулювання).
• Плюси: хороша точність, прийнятна ціна.
• Мінуси: механіка зношується, чутливі до пилу/холоду, не найшвидший відгук.
• Куди ставити: побутові лінії без екстремальних стрибків, де важлива точність.

Симісторні/тиристорні (електронні ступінчасті)

• Як працюють: електронні ключі, перемикання без клацань.
• Плюси: швидкий відгук, ресурс вищий за релейні, тихіші в роботі.
• Мінуси: дорожчі за релейні, ступінчаста стабілізація.
• Куди ставити: газові котли, холодильники, чутлива техніка.

Інверторні (подвійне перетворення)

• Як працюють: AC→DC→AC, на виході «ідеальна» синусоїда.
• Плюси: найкраща точність, висока швидкість, відсутність ступенів перемикання.
• Мінуси: найвища ціна.
• Куди ставити: «увесь дім», студії, серверна, дороговартісне медичне та Hi-Fi обладнання.

Ключові параметри, на які дивиться експерт

• Діапазон вхідної напруги. Чим ширший — тим рідше відхід у байпас/захист. Для приватного сектора обирайте моделі з широким «коридором» входу.
• Точність стабілізації. Оптимально ±5% і краще. Для котлів та електроніки — чим точніше, тим спокійніше.
• Швидкість реакції. Важлива при «рваній» мережі та для моторних навантажень.
• Захист. Від перенапруги/недонапруги, перегріву, КЗ; затримка ввімкнення компресорів; фільтрація імпульсних завад (варистор/EMI).
• ККД та охолодження. Нормальний запас по вентиляції, адекватний шум (у житлі це критично).
• Байпас. Ручний/автоматичний обвід — щоб швидко вивести прилад у сервіс і не залишити дім без живлення.
• Індикація/телеметрія. Дисплей із вольт-амперметрами, журнал помилок; для великих систем — сухі контакти/модуль зв’язку.

Однофазний чи трифазний ввід

Квартира/дім на 1 фазу: один стабілізатор «на весь ввід» або точкові на критичні лінії.

Приватний дім на 3 фази:

• Один загальний 3-фазний — зручно, але дорожче й не завжди оптимально розподіляє перекіс.
• Три однофазних по фазах — гнучкіше (підбираєте потужність під навантаження кожної фази та обслуговуєте окремо).

За серйозних перекосів/просадок на одній із фаз роздільна схема часто практичніша.

Монтаж: безпечно та без сюрпризів

• Ставте стабілізатор після ввідного автомата/лічильника, але до групових ліній.
• Передбачте вентиляцію, вільний доступ, байпас (рубильник/вузол обводу).
• Підберіть автомат захисту та переріз кабелю під реальний струм.
• Заземлення — обов’язкове.
• Для потужних систем — окреме місце (технічне приміщення/щитова).

Типові помилки (і як їх уникнути)

• «Беремо впритул» по потужності — стаб постійно на 90–100% → нагрів, захист, швидкий знос.
• Ігноруємо пускові струми двигунів (пральна машина, насос, компресор).
• Вибір «будь-якої моделі на котел». Для котлів критичні точність, швидкість і коректний захист — дешевий релейник може не впоратися.
• Неправильний діапазон входу: у «просадковій» мережі вузький коридор = часті відходи в захист.
• Відсутність байпасу — будь-який сервіс = «темний дім».
• Відсутність вентиляції — перегрів «вбиває» електроніку.
• Плутанина понять кВт/кВА — пам’ятайте про cosφ та пускові струми.

Рекомендовані орієнтири по потужності (швидкі підказки)

• Пральна машина: номінал 1,6–2,2 кВт, пуск до ~2,5 кВА → стаб 3 кВт (точковий), із запасом — 5 кВт при паралельному навантаженні.
• Газовий котел + насоси: 0,15–0,3 кВт, але чутливі до якості → симісторний/інверторний 1,5–2 кВт із високою точністю.
• Холодильник: 0,2–0,4 кВт, пуск кратно вищий → 2–3 кВт на точку.
• Кухонна лінія: часто 5 кВт і більше.
• Увесь дім: зазвичай 10–20 кВт; рахувати за реальним одночасним споживанням + 30–40% запас.

Чек-лист перед покупкою (збережіть)

• Що захищаємо: точка / лінія / увесь дім?
• Реальна одночасна потужність + 30–40% запас.
• Тип стабілізатора під задачу (релейний/серво/симістор/інвертор).
• Діапазон входу та точність.
• Швидкість реакції.
• Захисти + затримка для компресорів.
• Байпас, вентиляція, місце встановлення.
• Індикація/зв’язок, сервіс і гарантія.

FAQ

Висновок

Хороший стабілізатор — це не «магія від усіх бід», а правильно підібраний інструмент. Розрахуйте потужність з урахуванням пускових струмів, оберіть тип під конкретну задачу і не економте на безпеці (захисти, байпас, вентиляція). Для точкових навантажень підійдуть 1,5–3 кВт, для груп — 5–7 кВт, для всього дому — 10–20 кВт із чесним запасом. Так ви отримаєте реальний захист техніки і спокій на роки вперед.